Т-62Б

Т-62Б (Індекс ГБТУ — Об'єкт 167М) — радянський основний бойовий танк. Розроблений в конструкторському бюро Уральського танкового заводу м. Нижній Тагіл. Серійно не виготовлявся.

Історія створення

Після того як Міністерство оборони СРСР відмовилося приймати на озброєння середній танк «Об'єкт 167» конструкторське бюро Уральського танкового заводу в ініціативному порядку продовжило удосконалювати конструкцію «Об'єкту 167». У 1960 році почалася розробка нової модифікації гармати У-5ТС під індексом 2А21. Основним завданням якої було запровадження роздільно-гільзового заряджання і відповідно введення в конструкцію танка механізму заряджання, що дозволяло виключити зі складу машини заряджаючого і скоротити екіпаж до трьох чоловік. Для установки гармати 2А21 в «Об'єкт 167» в конструкторське бюро Заводу №183 було розпочато роботу над його модифікацією під індексом «Об'єкт 167Ж». Паралельно почалося конструювання модифікації під установку 125 мм гармати Д-81. У травні 1962 року проект отримав індекс «Об'єкт 167М», а також неофіційну назву Т—62Б. У травні 1964 року проект Т—62Б був розглянутий Державним комітетом з оборонної техніки СРСР. Комітет ухвалив рішення про недоцільність ведення подальших робіт по танку, з огляду на те, що «Об'єкт 167М» був новим середнім танком і не відповідав перспективам розвитку танкової техніки, як базу якої передбачалося використовувати ходову частину «Об'єкту 432»^[1].

Опис конструкції

Броньовий корпус та башта

У порівнянні з базовою машиною ( «Об'єктом 167») корпус Т—62Б було змінено. Лобовий лист представляв комбінований пакет з зовнішнього сталевого листа товщиною 80 мм і внутрішнього листа товщиною 30 мм, між якими знаходилася 110 мм прошарок зі склопластику. Крім того, був збільшений нахил листа з 60° до 68°. Для зменшення маси танка, нижній лобовій лист був зменшений з 80 мм до 70 мм. Башта виготовлялася методом лиття з алюмінієвими вставками по аналогії з баштою Т—64, проте від алюмінієвих вставок згодом відмовилися. Для захисту паливних баків від дії кумулятивних боєприпасів по бортах в надгусеничних полицях були встановлені бортові гратчасті екрани^[1].

Озброєння

Як основне озброєння використовувалася 125 мм гладкоствольна гармата 2А26, крім неї, як варіант, передбачалася установка 122-мм нарізної гармати Д 83. Для стабілізації гармати використовувався двоплощинний стабілізатор «Злива». Заряджання проводилося за допомогою карусельного автомата заряджання «Жолудь», в якому розміщувався 21 постріл роздільно-гільзового заряджання. У порівнянні з автоматом заряджання танка Т-64, «Жолудь» мав меншу місткість, однак більш просту конструкцію і високу надійність при експлуатації. Більш того, давав можливість екіпажу вільно переходити між відділенням управління та бойовим відділенням. Загальний боєкомплект становив 40 пострілів. З основною гарматою був спарений 7,62 мм кулемет ККТ з боєкомплектом в 2500 патронів^[1].

Засоби зв'язку і спостереження

Для стрільби з основної гармати в денних умовах використовувався приціл Т2С з танковою системою керування вогнем 1А33 «Об». У нічних умовах передбачалося використовувати приціли «Місяць II» або «Ключ», а також застосовувати постріли з гільзою, яка частково згоряє^[1].

Варіанти

• Об'єкт 167М — базовый вариант
• Об'єкт 167Мл — модификация с установкой в задней части башни пусковых установок ПТРК 9К11 «Малютка»
• Об'єкт 167Д — вариант с повышенной радиационной защитой

Оцінка машини

За результатами робіт Заводу № 183 було встановлено, що Т—62Б був серйозним конкурентом для танка Т-64А. При порівнянні характеристик Т—62Б кілька поступався Т—64А, проте при цьому Т—62Б зберігав взаємозамінність із середнім танком Т-62, що дозволяло швидше освоїти його у військах. Крім того, при продовженні робіт над машиною більшість проблем могло бути усунуто, однак пропозиції Карцева Л.М. про необхідність продовження робіт по Т—62Б було відкинуто і проект був закритий. Замість цього в конструкторське бюро заводу №183 було відправлено тематичну картка для опрацювання можливості установки 125-мм гармати 2А26 в серійні танки Т-62^[1].

Примітки

Література

• М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2011. — № 5. — С. 48-52.