Kepler-283c

Kepler-283c
Зображення
У межах природно-географічного об'єкта Зона придатна для життя
Каталожний код Kepler-283c[1], KOI-1298.02[1][2][3], KOI-1298c[2][3] і TIC 270695184c[2]
Першовідкривач або винахідник Кеплер
Дата відкриття (винаходу) березень 2014[4]
Спосіб виявлення транзитний метод[4][3]
Сузір'я Лебідь
Батьківське небесне тіло KOI-1298d[1][4][3]
Період обертання 92,743711 ± 0,001413 доба[4]
Велика піввісь орбіти 51 012 873 908,7 м[4]
Паралакс 2,1082 ± 0,0354 кутова мілісекунда[5][1]
Власний рух за схиленням −16,43 ± 0,07 кутова мілісекунда на рік[5][1]
Власний рух за прямим піднесенням 3,188 ± 0,071 кутова мілісекунда на рік[5][1]
Радіус 0,162 ± 0,011 радіус Юпітера[4]
Діаметр 29 500 ± 1050 км[6]
Епоха J2000.0[1][2][3]
Пряме піднесення 5,124526157025 радіан[5][1]
Схилення 0,834948213125 радіан[5][1]

Kepler-283c

Kepler-283c — планета, яка була знайдена телескопом Kepler у 2014 році, рухається навколо зірки Kepler-283. Планета знаходиться в так званій «Зоні Златовласки» — тобто, на такій відстані від зірки, що на ній можливе існування води в рідкому вигляді. Її маса дорівнює 1,8 маси Землі, орбітальний період — 93 дня.

У системі зірки Кеплер-283, діаметр якої в два рази менше діаметра Сонця, вчені виявили дві планети, проте друга — Kepler-283B, знаходиться дуже близько до Зірки, і, цілком ймовірно, температура на її поверхні занадто висока для того, щоб планета могла бути придатною для життя.[7]

Параметри планети

Тип: Масса та температура не відомі

Маса: 0 мас Юпітера

Радіус: 0,162 радіусів Юпітера (+ / −0,011)

Орбітальний період: 92.74 земних днів (+ / −0,001413)

Велика піввісь (а): 0,341 астрономічних одиниць

Ексцентриситет (е): 0

Нахил орбіти (я): 0 градусів

Аргумент перицентра (Вт): 0 градусів

Довгота висхідного вузла: 0

Мала піввісь (б): 0,341 а.e (вичисл.)

Перицентр (д): 0,341 а.e (вичисл.)

Апоцентер (Q): 0,341 а.e (вичисл.)

Статус: 4

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к SIMBAD Astronomical Database
    d:Track:Q654724
  2. ↑ а б в г Exoplanet Archive — 2011.
    d:Track:Q5420639
  3. ↑ а б в г д Енциклопедія позасонячних планет — 1995.
    d:Track:Q1385430
  4. ↑ а б в г д е Caldwell D. A., Barclay T., Fortney J. et al. Validation of Kepler's multiple planet candidates. III. Light curve analysis and announcement of hundreds of new multi-planet systems // Astrophys. J. / E. Vishniac — IOP Publishing, 2014. — Vol. 784, Iss. 1. — P. 45. — ISSN 0004-637X; 1538-4357 — doi:10.1088/0004-637X/784/1/45 — arXiv:1402.6534
    d:Track:Q30445471d:Track:Q5402996d:Track:Q55881683d:Track:Q56482913d:Track:Q2915886d:Track:Q37641266d:Track:Q42883221d:Track:Q598789
  5. ↑ а б в г д Gaia Data Release 2 / Data Processing and Analysis Consortium, European Space Agency — 2018.
    d:Track:Q42262d:Track:Q17011141d:Track:Q51905050
  6. ↑ Mann A. W., Ansdell M., Gaidos E. Spectro-thermometry of M dwarfs and their candidate planets: too hot, too cool, or just right? // Astrophys. J. / E. Vishniac — IOP Publishing, 2013. — Vol. 779, Iss. 2. — P. 188. — ISSN 0004-637X; 1538-4357 — doi:10.1088/0004-637X/779/2/188 — arXiv:1311.0003
    d:Track:Q5402996d:Track:Q59252952d:Track:Q114432311d:Track:Q2915886d:Track:Q59401182d:Track:Q598789d:Track:Q56553920
  7. ↑ Astronews.ru [Архівовано 27 лютого 2015 у Wayback Machine.]
Сатурн Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.